Приучаем к горшку

Діти ростуть, і на зміну батьківським суперечкам про кращу марку памперсів приходить жваве обговорення теми горщика. Коли починати привчати дитину і як правильно це робити?
Чи є віковий ценз? Дискусії бувають бурхливими, думки - протилежними.

КОЛИ ПОЧИНАТИ?

Одні апелюють до досвіду предків, інші викладають наукові теорії, треті говорять, що краще покладатися на інтуїцію, додержуватися природи дитини та спокійно відноситися до всяких вікових меж. Остання точка зору - найбільш розумна. Думки медиків і психологів зараз такі: чітко визначеного віку для знайомства з горщиком немає. Все залежить від дозрівання нервової системи, що забезпечує контроль над фізіологічними відправленнями.

Починати привчати маля до горщика має сенс у проміжку від 1-1,5 року. Повний контроль за сечовим міхуром виникає приблизно в три роки (нічний контроль виникає ще пізніше, часом - навіть в п'ять років). Не варто починати процес із «висаджування» по годинах, особливо якщо дитина ще маленька, - вона не розуміє сенсу процедури і може збунтуватися. Якщо ви поспостерігаєте за дитиною, то незабаром почнете визначати виниклі в неї фізіологічні потреби: як правило, у цей час дитина припиняє гру і стає забавно зосередженою. У такі моменти і можна встигнути м'яко запропонувати сісти на горщик, пояснивши, навіщо це потрібно («дорослі, коли хочуть пісяти, ідуть у туалет, а малята сідають на горщик - так їм зручно, сухо»). Якщо Ви - прихильниця обов'язкового «висаджування», робіть це не кожні 2 години, а в моменти, коли дитина приблизно готова: після пробудження, довгого «сухого» періоду, перед прогулянкою.

Коли дитина отримає досвід використання горщика й почне розуміти, для чого він потрібний, можна починати періодично пропонувати їй горщик протягом дня. Не забувайте: у природі людини закладене прагнення до чистоти й самостійності. Що обов'язково потрібно зробити - почати розставатися з одноразовими підгузками. Якщо на дитину одягнений підгузок, вона може просто не усвідомити, що попісяла, адже вона не почуває дискомфорту від мокрого одягу, виходить, і мотивації контролювати процес у неї немає! Природно, починати «життя без памперсів» краще вдень - запасіться терпінням і купою змінних трусів! Має сенс заздалегідь познайомити маля з новим цікавим предметом - дайте йому поторкати горщик, розповідайте, який він корисний (допомагає штанцям залишатися сухими, а малятам - бути «як дорослі»). Можна залучити до процесу улюблені іграшки - нехай сідають на горщик по черзі.

Привчати дитину до горщика в нічний час більш важко. Як показує досвід, малят, які із задоволенням встають уночі на горщик, практично немає. Як правило, розбуджені діти незадоволені, плачуть і часом потім не можуть заснути. Все це може погіршити процес приучення, тому вночі варто задовольнятися заміною памперсу на клейонку й докладним поясненням: «Якщо захочеш уночі пописати, розбуди маму або, якщо хочеш, зроби це сам, горщик стоїть от отут». І якщо в малюка вийшло прокинутися самому або проспати ніч сухим - він буде несказанно гордий собою!

«НЕХОЧУХИ»

Якщо малюк пручається, у жодному разі не змушуйте його - спробуйте зрозуміти, у чому причина. Можливо, йому не подобається сам горщик або, може бути, холодно або незатишно сидіти на ньому. Спробуйте поміняти горщик, перемінити його місце, підстелити під ніжки килимочок, перевірити, наявність протягів. Маля може відмовлятися від горщика й з фізичних причин - якщо йому один раз було важко спорожнити кишечник, наприклад, через запор, він буде боятися повторення болю. У такому випадку варто спробувати пояснити дитині, що цього разу все буде в порядку. І, зрозуміло, порадитися з лікарем. Якщо умовляння не допомагають - зробіть невелику перерву в навчанні.

Часто причиною відмови від горщика є сварка з мамою або конфлікти в родині, реакція на розлуку із близькою людиною або зміни в способі життя (вихід у садочок, переїзд і т.д.). Ваше завдання - поставитися до маляти з терпінням і любов'ю. Іншою причиною відмови може стати зайва батьківська дбайливість: можливо, ви занадто часто висаджуєте дитину на горщик, змушуєте її сидіти подовгу й т.д. Маля своїм небажанням ходити на горщик може почати боротися за право робити так, як йому хочеться. Не забувайте, що дворічні діти вперті - Ваш напір дасть результат, зворотний бажаному. Але пам'ятайте, що дворічні діти дуже люблять радувати маму - ваша похвала й, що важливо, гордість досягненнями маляти стане воістину чарівним засобом.

ВИБИРАЙТЕ ЗАСМАКОМ!

У магазинах зараз представлена нескінченна горшкова розмаїтість: у вигляді стільчиків, машинок, звірів, птахів - з музикою й без. Але, якщо вибирати, виходячи з того, що «спілкування з горщиком» - не гра й не подвиг, а звичайна справа, варто купити просту, але комфортну модель. Чому не машинку? Тому що, в ідеалі, дитина повиннна бути зосереджена на процесі, а не на грі. І ще тому, що в житті маляти будуть сотні ситуацій, коли потрібно буде сходити в туалет поза будинком - там навряд чи будуть машинка або жираф. А якщо дитина звикне до свого унікального горщика, іншими він може відмовитися користуватися. Існують співаючі горщики - якщо дитині вдалося домогтися результату, горщик грає нехитру мелодію. Просте питання: як уночі поставиться до приємного звукового оформлення втомлений тато? Та й маля може злякатися. На що варто звернути свою увагу в першу чергу - на зручність горщика. На щастя, холодні емальовані радянські «посудини» назавжди пішли в минуле: сучасні горщики виробляються з міцних, комфортних для тіла матеріалів і розрізняються по видах і додаткових пристосуваннях. Багато малят люблять горщики-стільчики - на них можна сидіти тривалий час, не втомлюючись. Горщики із кришечками підійдуть для тих дітей, які люблять «зробити свої справи», не сповіщаючи про це маму (залишається лише навчити їх закривати кришку після «проробленої роботи»).
І останній нюанс - для хлопчиків випускають горщики із завищеною передньою частиною. Втім, це справа смаку - рано або пізно ваш маленький чоловік навчиться пісяти стоячи. Отже, головна запорука успіху процесу приучення до горщика - спокійне, терпляче й турботливе відношення батьків до маляти в цей непростий період. Їм не завадить почуття гумору й упевненість в тому, що цей процес (до речі, не самий важкий у вихованні) неодмінно увінчається успіхом. Повірте, маля хоче того ж, що й Ви!

ДО ВАШОГО ВІДОМА

ПРИ ПРИУЧЕННІ ДИТИНИ ДО ГОРЩИКА НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ:
• лаяти малюка за промахи (написав у штани або повз горщик).
А хвалити за те, що в нього вийшло сходити на горщик, можна, але без перебільшення;
• висміювати дитину, ганьбити її (не використовувати аргументи типу: «у штани пісяють бруднулі», «ой, попісявся великий хлопчик, над тобою зараз сміятися будуть»);
• демонструвати відразу до виділень дитини або її мокрих штанців. Дитина сприймає свої виділення не як щось брудне (це здорова точка зору!), а як частину себе самої. Показуючи дитині свою відразу, Ви не приймаєте її повністю. Це чревате неприйняттям дитиною себе самої та проблемами в інтимному житті в майбутньому. До речі, малята пишаються своїми досягненням, так що виносити горщик потрібно не демонстративно, а непомітно, похваливши маля.
• концентруватися на занадто швидкому результаті й приділяти приученню дуже багато уваги. Нехай усе буде природно, начебто б мимоходом.

ЗАПАСІТЬСЯ ТЕРПІННЯМ І НЕ ВТРАЧАЙТЕ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ: ЗРЕШТОЮ, ВСІ ДОРОСЛІ ВМІЮТЬ ХОДИТИ В ТУАЛЕТ САМОСТІЙНО. ВИХОДИТЬ, І МАЛЯ НЕОДМІННО НАВЧИТЬСЯ!

БАТЬКІВСЬКІ УНІВЕРСИТЕТИ

Процес приучення до горщика, як частина навчання дитини навичкам гігієни, стане успішним, якщо дотримуватись в родині основних принципів виховання.

• Повага до природи дитини, її індивідуальних особливостей і потреб. Всі діти різні. Хтось сміливо освоює цю новинку - горщик, хтось не відразу готовий відмовитися від звичного підгузка. Це нормально. Якщо Ви будете уважні до потреб дитини, справа піде легше - можливо, вона не хоче сідати на горщик не з упертості або бажання вам досадити, а просто тому, що сидіння - холодне.
• Сприятлива, стабільна сімейна атмосфера. Здавалося б, який зв'язок між повсякденною гігієнічною процедурою й обстановкою вдома? Тим часом, загальновідомо, що в більшості випадків причина енурезу (нетримання сечі) - неблагополучна психологічна атмосфера в родині або проблемні взаємини дитини й батьків.
• Позитивні, довірчі відносини з дитиною. Якщо ваші з малюком відносини такі, він охоче буде сприймати все нове, у тому числі й горщик, адже він довіряє своїй мамі.
• Спокійне відношення до процесу. Приучення до туалету - не гонка за результатом, а розуміння того, що можливі й помилки, і досягнення, і тимчасові відходи назад. Хвороби, подорожі, зміни - будь-які нестандартні ситуації - можуть сповільнити або тимчасово порушити хід горшкової епопеї. Часом діти баряться із приученням або відмовляються від уже засвоєних навичок, тому що «перехотіли» дорослішати. Наприклад, коли мама народжує другу дитину або виходить на роботу – малюк почуває себе самотнім і хоче знову повернутися в те глибоке дитинство, коли мама безроздільно належала йому. Якщо подібна ситуація трапилася з вами, саме головне - ніяких докорів і, тим більше, покарань. Навпаки, потрібно дати зрозуміти малюкові, що Ви як і раніше любите його. І - почати привчати до горщика заново.